Коли твій дід і мій дід билися,
нас обох іще не було. Поле було, і жайвір, і жовте як сонце жито. Твій дід вірив у Господа Бога, вірив у власну правду і не хотів ділитися хлібом - мав право (хоча його Бог колись говорив: "тому, хто просить у тебе - дай"... Та я його не судитиму). Мій дід вірив, що робить справу і вірив у пролетарську справедливість, тому й забирав чужий хліб (зараз скажуть - для себе крала червона сука, -але я знаю: для інших, голодних, чужих. Я їх бачила. Та кому не скажу- не вірять). Обоє росли у хаті, мазаній, під образами, обоє гойдались під сволоком, обоє читали Шевченка, обоє любили життя і своїх дітей, обоє мали рушниці, а виграти мав один... Якби переміг твій - я б тебе не судила, любила б тебе так само, хіба гіркаво всміхаючись, бо ти, як і я, - людина. Та знаємо певно тепер: мій - переміг... Чи мені це пробачиться? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17110.html |