2010-01-04 : valeria : .......................
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Мій мозок – ніби понівечене тіло ящера, до якого щораз приростає хвіст нового вірша. Знявши пінку рим, мов пухлин, недоброякісних, я нарешті в ньому починаю лунати сама. І лунаю крізь біль, і крізь хіть, і крізь недосипання, і опівніч лунаю, як по полудню лунатиму. А потому по цей бік від мене таке залишається, що сам вірш побоявся б покликати матір’ю. І в мені вже немає коханки – вона на папері, у чужих ховаючи стегнах спітніле чоло. І в мені вже немає людини – вона між рядками, як відкинути думку, що її в мені й не було. І в мені вже немає верблюда, дитини чи лева, тільки за гороскопом проспівають треті півні, коли я-не-поетка, мов смердюча стара королева у хутра, загорнуся у власні вірші. Я-поетка тоді всядеться верхи на поні, я-поетка накреслить тоді носком на піску незакінчену мантру. Тими знаками, що на долоні. І відкине себе за поверхню листа, драглисту й м’яку.

КОММЕНТАРИИ Loffofora 197746   2010-01-04 14:46 -1 Чинака иди там про носки. Loffofora 197747   2010-01-04 14:47 у чужих ховаючи стегнах спітніле чоло - ет тип пра минет да? минет? а про саски, а ? саски? Yuta 197753   2010-01-04 15:31 назва сподобалась... валерія? олейна 197754   2010-01-04 15:43 ---Yuta 3 я тожу так думаю :) не иначе nlo 197816   2010-01-05 09:49 Это ж скока надо носить носки, шоб ими можно было писАть на песке... Да прикольный стихан!!! +1 а лофа про миньет смешно подметил))) meduzka 197821   2010-01-05 10:11 не понравилось небрежное отношение к рифмам. Или с точными, или совсем без них. А лепить их кое-где не айс. 0 valeria 197831   2010-01-05 12:03 ну это таки про миньет, ничего не попишешь)) ясмаленькойбуковки 197834   2010-01-05 12:43 просто сподобалось

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/17089.html