Мені потрібно бути каменем
ходячем каменем з руками, ногами і написом — Данілевич Павло Всеволодович а нижче — отвором обрамленим бронзою щоб люди кидали туди копійки рот ніби — завжди відкритий, брудний і чорний Спати на вулиці мріяти в просторі стояти — каменем розмовляти — каменем думати — свистом вітру прислухатимешся до вітру та як же мені це витримати коли тіло ніби з жиру і вода замість крові біле замість червоного втікає жилами сама від себе ніяк не вирветься й думки сочаться потом з голови бо не приймає тіло і чим більше топлять мене твої гріють мене твої очі тим більше загусаю коли склянієш коли легені холоднішають — твої я загусаю наче віск і не видно в мені нічого окрім мене самого твого обличчя не видно й не каже тобі ніхто що красива тому мабуть хочеш на камінь мене перетворити щоб бачити там своє відображення і вічний напис — Данілевич Павло Всеволодович | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16984.html |