Я змучився від усіх.
Я хочу до Мачо Пікчо. Вже скоро випаде сніг, А я ще не в Монтенеґро. Зимуємо певне тут, Зашиємо рот і вуха. Чекає вектору блуд, А очі шукають брухо. Простроченні візи і візії, Як кава із турки збігли. Осінньо-нічні полюції, То мара із темної прірви. Бо зранку вечірні напої, А вечором хатха-йога. Шепочу собі на вухо: – Нас двоє, нас двоє, нас двоє… Послухай як солодко брешуть Твої і мої герої. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16858.html |