Моє ім'я не значить нічого, нічого більше, ніж дим.
Добре посміхатися, бути вічно живим, молодим. Тільки б не війна, аби тільки її не було, - говорять… А в груди постріли, вибухи, лементи, в агонії щось хриплять. Стало важко дихати. Кожен подих - тільки щабель. Аусвайс. У небі заткнувся місяць. Прийми мене матінка- тінь, Новий останній Рим. Милий, підбили, горимо. Ми горимо в цих півночах, яскраві, як багаття, як вибухи, Сонце спухнуло й стало червоним, червоним більшим наривом. Це ж, як кажуть французи, усього лише життя. Вис ис ит. Ти-Те як? Нічого не трапилося? Ніщо не болить? Виходить, умер. Я тобі кажу. Збили, аварія, передоз, чи є різниця? Ось накриють на стіл і утомлюються поминки, як свято, Що вони ще живі. Як не повід лежати щасливим? Але заважає щось, забилося осколком, і уламком слів. Ти, звичайно, питаєш: "Милий, усі добре?" Ну а як розказати, що десь, за самою душею, Шов. | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16835.html |