На дні океану ростуть каштани
слухають протяжні співи китів важке дихання скелі істот що ховаються у скелі клекіт магми що десь глибоко пробиває шлях доверху серед замуленого листя непомітно стоїть лавочка з тонким каркасом елеґантно вирізьблена як ті що в старих парках віддавна дивляться у небо але раптом щось надзвичайно чисте прорізає намертво все не залишаючи спокою навіть там - всередині каменю тонкі звуки скрипки заповнюють воду музикою нота за нотою осідають у закутках дна враз із мороку з’являється скрипаль гарно вбраний низенький чоловік судячи зі всього француз в капелюсі сідає на лавочку і витримавши паузу починає нову жалісливу тему каштани затріпотіли від музики наче світлішає а ні то насправді жовті ліхтарі пробивають шлях через товщу темряви фари старовинної автівки кидають тьмяне світло на величні дерева що залишались непоміченими раніше з кожним доторком смичка зринають все нові дерева будівлі бруківка ось автівка вже зовсім поряд - сигналить, зупиняється водій вітається зі скрипалем той поважно киває головою і далі віддається грі на своїй чарівній скрипці а доти вулицею крокують юрби людей екіпажі проносяться повз породисті білі коні іржанням майже приглушують скрипаля але той продовжує грати сиплються ліри, ескудо, піастри в капелюх що вже лежав догори на землі люди зупиняються просто посеред вулиці матері з дітьми знімілими в захопленні від цієї музики яка всіх полонила настільки що ніхто не помітив як десь зверху від гострої скелі беззвучно відколюється важкенна брила і повільно падає донизу просто в натовп накриваючи всіх... з першим дотиком все зникло тільки брила так і залишилась посеред всього На дні океану ростуть каштани слухають протяжні співи китів важке дихання скелі істот що ховаються у скелі клекіт магми що десь глибоко пробиває шлях доверху... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16594.html |