За сльозами, повипадають вії.
Розірви на шматки мене. Волосся враз сивіє І змії виповзають з рота. Вага у грудях так і тягне додолу впасти. Здохнути… Сконати… Помилуй, Боже! Задовольни його - Дай насміятись Сатані досхочу. Най повитягує із мене вени - Дай звірові напитись крові. Благає демон Ці тремтячі руки: «Все розтрощіть тут!» Оціпеніння, холод і мовчання. Прокручуй ще ножа в моєму серці. Наситься цим вперед на триста років. І прости мене. Моя любов закінчиться лише з моєю смертю. Я знаю це остання, більше не здолаю. Твоя, як недолюбить – то заб’є. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16541.html |