Над горизонтом спливає нічне світило
наче гігантська бульбашка що її давно хтось великий витворив надав круглої форми і випустив з рук щоб світила дивись, кажу: на ній мій погляд і твій і ще тисяч таких мене й тебе і не нас ще більше я думав — ми зачаровані одне одним а може — цією бульбашкою? ніч закінчується засинаю і ти засинаєш потім приходиш щоб серцем до серця а може щоб знову дивитися ніч? Але все розтало світло розпливлось кремовими ріками врешті зникло і бульбашка стала байдужою пусткою — плямою на зіницях, більмом просто шоколадом проте нашим улюбленим що нагадує ту ніч той витвір зі світла що колись-таки згасне від поглядів та вже не від наших | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16511.html |