В мені чомусь тісно…
Кажуть, краще бути вбитою, ніж закоханою. Піду уб’юся. Сонце якось під осінь стало теплішим , а розум плавить думка – чому? Шукаєш ідеали за хмарами, а вони коло ніг так купками понакидані, ніби хтось думав на самоті… Вперед! Чиясь думка закінчилась купкою теплого ідеалу… Не твого. Тяжко лише зрозуміти, чи це слава Богу, чи дуже погано. Швидко вчишся дарувати не справжні посмішки. Він говорить, що ти маєш бути для інших не справжньою, а для нього довіритись. А хочеться? Повний дім нескінченної риторики. Риторика робить тебе слабкою істотою, що не здатна до збройного нападу. Що в ньому сховано? Що стало для тебе магнітом? Почуття? Ні… Емоції? Запахи? Ви з іншого виміру, але чому зустрілися саме тут, саме у цьому часі. Девіантна поведінка вважається нормою. Для усіх. Окрім себе самої в підсвідомому. Не забивай свій дім риторикою…життя пульсує, тримайся. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16465.html |