Ломить кiсточки моi, аж трiщать cуглоби...
Мабуть завтра буде снiг - до колiн сугроби. По драбинцi я на дах радiсно залiзу - Новi лижi пригвинчу i стрибну донизу! Струсу мiзкiв не боюсь! - в мене iх немаэ... В головi моiй музон безупинно граэ. Буде вечiр, буде й нiч - витрiщаться зорi. Мiсяць сяде спочивать в мене на заборi. Я калачиком згорнусь, посмокчу цукерку, Безтурботно посмiхнусь любим друзям зверХУ! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16382.html |