потрібно спалити мости і міста,
щоб мати відвагу ходити ними, відчуваючи, як пророста душа твоя крізь віконниці й ринви. потрібно кісток натовкти у ступі, щоб почути дитячий сміх, бо кожен гріхами своїми спокутує гріхи батьків своїх. потрібно зі смертю на двох одну зкурити, щоб далі жити. потрібні роки без води і сну, щоб кохана змогла напитись. потрібно на кожному з рідних обличь бачити жаль і зневагу лиш, щоб примчатись до тебе всього на ніч і поруч сидіти, коли ти спиш. і цілувати волосся твоє, і рахувати подихи рідні, й молитись: хай ранок для нас настає сьогодні хоча б опівдні. потрібно від болю твого кричати. спокути розплавленим сріблом запивати прощання солону вату. кохана, лиш ти потрібна. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16251.html |