а що, як
ти пригорнешся до мене аж так сильно - опинитися у великій холодній кімнаті, присмерки, червоне, чорне, раптово спалахує сірник, розгорається камін, ти всередині мене - бачиш мною, як все починалося. а що, як я ніколи тебе не відпущу? а що, як я буду до кінця життя пити міцний зелений чай твоїх очей, ніколи його не спиваючи до чаїнок. а що, як твої нігтики намалюють на моїй пошрамованій спині сенс життя, якийсь такий нетеоретичний символ сонця? а що, як нас одружить стрьомний голий полінезієць? - ..... .. ...? - запитає він полінезійською. - так - скажу я українською. - да - скажеш ти. але скорше: - ми - скажемо ми. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16035.html |