Холодні вуха мої
відчувають дихання гори після дощу ліс мов очі її потопає в солодкій ваті крапель крижаних усе наїлося дощем усе рікою пливе ноги прикуті мої омиваючи верби врослися у п'яти вода течією намила на мене піску важкого з мулом верби заплутали тіло моє ноги бліді та холодні майже мертві кістки без крові дуже холодні я поступово відходжу водою мов зелений листок що не вміє плисти на мить стаю рибою бачу у воді дихаю водою розумію що тут темно як вночі темно як у моїх грудях взагалі темно коли уже немає душі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/15975.html |