завела собі капелюшок
із соломи. соред зоряних пелюшок я - поломник. йду у світ за очі над річку за горою, копелюшок тягну за стрічки із собою, йду торкаючись босоніж росинок, і боюсь тебе як хтось сторонній русинок. я боюсь тебе наївно згубити, за тобою сум по вітру пустити. може стрінемся шляхами нарешті, і вночі до крил моїх доторкнешся. ти, як завше, дні зо три не голився. приголуб? мій капелюшок згубився... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15923.html |