О завішені вікна вічного приглушеного неспокою
дрейфують крижинами крізь шлюзи лоджій по сірій ріці багатоповерхівки о євровікна безголової свободи поглинають позавікові крони розлогих сонячних променів перевтілюючи їх на трухляві тонкі дошки о зелені облізлі віконниці безсоння розкриті на глибочезний вир запущеного саду ти занурюєшся в нього ніби в суцільну какофонію радіохвиль о первозданні широкі вікна світлих ностальгій все більше обвиває дикий виноград суцільними телевізійними поміхами о плеса склопластикових вікон сліпучого майбутнього над якими скаженими ножицями ластівок вирізаєш непередбачувані силуети з паперу світлотінної днини о тоновані вікна тимчасових маленьких затінків так хутко минають у твоїй голові ніби потускнілі від вугільного пилу вагони товарняка о скляні німби ілюмінаторів оберігатимуть тебе від всілякої нечисті із заводських труб принишклих околиць о забиті дошками вікна напливаючої ліні як сонні мляві обійми перед довгим прокиданням і саме в тому вікні в якому на мить зупинишся буде малюватися прозорими рухами мух на склі креслення твого нашвидкуруч зробленого щохвилинного портрета. | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15912.html |