Ліричні герої не йдуть на пенсію.
Радше – просто до пекла Нічого не вдієш – Література, таке інше.. Нічого не вмієш – Силишся наздогнати авто, Впізнаючи в пасажирові, як не себе, То, принаймні, Траута чи Хадсона, Падаєш… З повним ротом крові Нарешті Зупинись. Кожен твій вірш Є перепусткою до пекла на чуже ім’я. Дивно, Та навіть цей зашморг Замалий для тебе. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15645.html |