Ти, колись, вполювала Змія,
Я, колись, вполював Лисицю, Ти, колись, була наче Мрія, А я вчив, колись, Чарівницю, Ми, немов би забули минуле, Хоч майбутнє згадали добре, Але потім усе забули, Не почавши війну у котре... Моя партія знищила людство, Твоя - роботів наших у попіл, Але потім все знов помінялось, Я був будда і ти була будда, Ми не можем з тобою зустрітись, Бо наших всесвітів не існує, Лише фрактали і знаків відсутність, Безкінечність мандрує, кінечність турбує... Часом, колись, у всесвітній мережі, Перетнемо свої аватари, Образи людства, що нам не не належать, Їх терабайти і кілогектари, Нас люди бачать на кіноекранах, Ми – герої аніме-серіалів, У клубах, пабах та в ресторанах, Нас пишуть зайці для телеканалів... Каже, що досі тебе кохаю, Мій давній знайомий, дурний вампір, Він помиляється, але він знає, Що я вдивляюсь до твої снів, Ти не граєш у мої ігри, Але, я б залюбки грав у твої, Я змінюю мозок і змінюю всесвіт, Але.... Уроборос... Ми ніколи не зустрінемося з тобою... Хоча й зустрінемося колись.. Я забуду тебе через хвилину... Й буду пити з тобою чай в минулому, що не настало... Бо.. Му... У... Ук ту ру... Ru… Хлопок одной ладони... Совершенно не имеет значения... То, что я думаю о тебе... Но, есть вопрос, который меня порой занимает… Что происходит в твоей голове? Слушай хлопок одной ладони…. Nov. 24th, 2007 06:10 am | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/15552.html |