вирій
цієї весни
мені здається,
наче всі качки, які повертаються з вирію
летять над моїм будинком.
я фантазую, що ось так самечки
однієї весни
почнуть повертатися
усі люди, які зникли з мого життя.
вони поселятимуться десь поруч,
і вечорами
ми будем збиратися
й куняти
ховаючи дзьоби під крила одне одному.
і тоді у тому далекому вирії
будуть казати –
птахи до вирію відлетіли…
жираф
жираф – чудова домашня тварина.
от сиджу я, наприклад, вночі у своїй кімнатці
на другому поверсі,
й мені не пишеться,
аж раптом – тепла мармиза у вікно: – хух!
а навесні, коли потрібно лагодити дах,
він подавав би мені черепичинки
і забуті на землі інструменти.
|
