збудуй ми, Господи, окремий світ.
де буде тепло. де не буде страшно. і я тоді молитимусь повік біля вікна в моїй пісковій башті. розлий ми море, Боже, щоб ніхто, не міг те море сміхом осушити, і я заплющу очі у метро, і навіть з мережею буду жити. залиш мені два простори для мрій, гіперболічно вивернувши простір. і я заквітчаною вирвуся з обійм, і заберусь на чай до Тебе в гості. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15311.html |