2009-03-20 : Ivan Kulinski : ліхтарі
|
глупої ночі, коли десь у нетрях обленерго спрацьовує великий червоний рубильник, вимикаючи вуличне освітлення, мені уявляється, ніби насправді ліхтарі – наче фабричні працівники, що йдуть додому після робочої зміни – зупиняються на узбіччі і тихими надтріснутими голосами розмовляють про свої прості робітницькі речі, п’ють горілку із пластикових стаканів і задумливо тримають у жовтих вузлуватих пальцях дешеві сигарети, забуваючи про них за розмовою, аж поки пучкам не стане гаряче. на моїй вулиці є один ліхтар, що не гасне ніколи, цілу ніч слабо світиться білим яйцем у темному небі. так само, як світиться моє вікно самотнім світлом монітора. я достатньо довго працював на хрінових роботах, я був кур’єром, вуличним продавцем, будівельником, техніком у типографії, комірником, я добре знаю, що таке тверді мозолі, які тримаються на твоїх долонях довше, ніж ти тримаєшся на черговій потогонці. я добре знаю, як воно – приходити додому мертвим і відключатися, немов ліхтар. це мене загартувало, зробило впертим, а погляд мій – гострим. і тепер, коли я сідаю до клавіатури, знаю – мозолі, які ще не зійшли з моїх рук, не дадуть написати м’якеньких любовних віршиків, котрі так подобаються молодим дівчаткам і котрі занапащають їх, підтверджуючи думку, ніби краса – найдорожча світова валюта. насправді, щоб навколо було більше краси, потрібно з’їсти дуже багато повсякденного гівна, випити цілий товарняк дешевої горілки і витратити купу годин життя, стоячи біля дороги додому і обговорюючи поняття хронічного та запійного алкоголізму. тепер, коли я став писати правдивіше, ніж будь-коли, молоденькі дівчата, яким я колись впарював дешеву бодягу про красу і любов, кажуть, що кулінський здав, він вже не так відчуває ПРЕКРАСНЕ. я посміхаюся і кажу – так, я більше не оспівую ваші кунки. я побудував декілька добрих будинків, надрукував пару непоганих книжок, посадив багато дерев. а тепер пишу про те, як воно робиться – прекрасне. яке воно знадвору і яке зсередини. один мій друзяка колись сказав: «…чим більші результати дає тобі природна сила, тим більш вишуканими стають їх зусилля – інтриги їхні, підлість, злобні співчуття – мовляв, ти від початку був не дуже, а тепер, поза сумнівом, зовсім здав…» пройдуть роки. в побудованих мною будинках сміятимуться діти, з моїх дерев будуть падати в високу пахучу траву солодкі яблука, п’яні вишні, соковиті груші. мої книжки будуть читати і обговорювати фрезерувальники і монтери колій, знаходячи в них правдиве відображення свого недаремного життя, свої здобутки у красі світовій, свій алкоголізм, хронічний і запійний, свої мозолі. мій ліхтар завжди світитиме їм, коли вони розливатимуть свою дешеву горілку у пластикові стаканчики. а кунка за все життя принесе світові близько двох тижнів радості, й то ще в найкращому випадку. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15215.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||