Чума крокує містом. Переповнена
Чужа квартира видається рідною. Тебе із кухні кличуть-недокличуться, Тебе вербую я в свої загарбники, Тебе, тебе, тебе, тебе, тебе Звикай до сірих стін і жовтих сутінків. З вікна не видно дна. Асфальтне озеро Мовчить, і глибина сягає старості (Мовчи!), а може й смерті, може навіть і Життя. Розчинна кава, темно, холодно. Вже й я не можу пригадати грудня, А січень, а чума, а чортів сіень І ти, і ти, і нікуди піти.. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14753.html |