цей алканавт
цей алканавт, мій сусіда – він дивиться бейсбол, футбол, всі можливі шпигунські серіали по ящику, має двох або трьох жінок на рік – я чую його через тонкі стіни – давай, мала, я хочу нарешті запхати цю чортову штуковину! а ще він падає зі свого ліжка щоранку о четвертій і о п’ятій й іноді о шостій він гірший за церковний подзвін коли пару років тому був землетрус – він почався о шостій ранку, і я подумав, що це мій сусіда просто черговий раз гепнувся. але стіни трусилися і трусилися, я схопився з ліжка і чкурнув на вулицю і палив сигарети і чекав разом з усіма кінця світу. опівдні, зустрівши його, я запитав, як йому землетрус. який землетрус? – не в’їхав він. одного дня алканига вийшов до пивнички, а в цей час прийшов власник будинку, розбиратися з боржниками, і заходився чистити його свинюшник. порожні пляшки та банки з-під пива летіли геть із вікон незграбними сумними птахами. це було у жовтні я стояв і дивився, як вони падали на узбіччя і скочувалися до канави, а потім, жовта і печальна, повільно пролетіла новорічна ялинка. я думаю, зараз він живе поруч з вами, цей алканавт, мій сусіда. драматичний чувак велорс тягається з ножем завжди, коли збирається пиздитися. якщо хтось перемагає його, він застосовує залізо. минулого тижня він звалив якогось чувака, поранивши його в ногу. пацан репетував «о боже, ти ранив мене! моя нога!!!», а велорс приставив ножа до його горлянки: «зараз я відріжу нахрін твою башку!» щастя, що під’їхала велорсова дівка і загорлала «не роби цього, велорсе, я прошу, я прошу, не вбивай його!» «гиги! я відріжу нахрін його башку!» - веселився велорс. «не роби цього! зараз приїде поліція! поліція, поліція, велорс! вшивайся!» зрештою, велорс таки відпустив бідолагу. я побачився з ним за кілька днів, «прикольно» - сміявся він, «вона зупинила мене, я збирався відрізати нахрін його башку, гигиги!!!» велорс любить такі речі. достобіса драматичний чувак. одного дня він таки приріже когось, якщо ще не встиг. між іншим, ми з ним друзяки. відпочиньте, веселі гульвіси, відпочиньте, ласі курви, і нехай засяє світло сидиш під в’язом, чавиш яйця ручним пресом, доїш корову без доїльного апарату. маєш бути спритним. обстав священника у блекджек, забери його гаманець і засни ще до 10 ранку. ти бачиш, як швидко старіють руки, скоро твоє серце зупиниться і очі стануть подібними на шматочки застиглого клею. все що ти можеш зберегти – суха троянда поміж стосами рукописів або томами Гомера. тож головна для нас історія відбувається ЗАРАЗ. насправді ми вчимося за підручниками, які самі написали. ти смажиш яйце і знаєш, що ти тут, або ти працюєш третім биком на кориді і раптово відчуваєш: розплутати клубок всередині тебе дуже просто – візьми собі в голову трохи жіночих ніжок, кольорів і сонячного світла, відблисків на пісчинках. або лягай до труни. краще виділяти шлунковий сік, аніж зі скляними очима молитися. їдь автобусом, наспівуючи подумки арії. заховайся від дружини, не повертайся додому, заховайся в он тому пурпуровому барі, оціни ніжки, немов діаманти! всі – незабаром – що? що в цьому слові – смерть? чорт, купуй кілограмами! купи 130 кілограм найдорожчого м’яса, найбільш живого, в сукні, схожій на палаючий прапор. відведи її до мотелю з червоним радіо та жовтими шпалерами, розводься про джмелів і рідкісних метеликів. трахай її поза тим – хай собі винаходять нову бомбу нехай трунар зачекає пий ніч церква нехай собі запасає для тебе вогонь трахай її Скан-копії оригінальних рукописів взято звідси: http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1972-10-21-this_drunk.jpg&inbook=the%20night%20torn%20mad%20with%20footsteps&inmag=&onpage=141 http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1971-12-13-a_very_dramatic_man.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]&inmag=&onpage=0 http://bukowski.net/vault/display_man.php?show=poem1968-03-20-rest_you_merry_gentlemen.jpg&inbook=[publication%20unknown/unpublished]&inmag=&onpage=0 | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14716.html |