2008-12-17 : олейна : ПОЛЕМІКИ ПРО ПОЕТИКИ
| - Я не знаю, як ви там собі відчуваєте,
але писати треба модерніше. - сказав мені поет- викладач літератури в універі пан Олег Соловей А я йому подумала і відповіла, але він не почув: “МАЄМО ТЕ , ЩО МАЄМО” Утримати не можу свій неспокій - графоманшу, мов рими колишу. Лиш вечір- темношкірий, ясноокий - приймає, що під серцем я ношу. Куці рядки, на вас, банальні фрази (хоч і без фраз, без поз, без конфетті) Не все й мені тут до смаку, скажу одразу, але… чого не зробиш у житті? То згаєш час з людиною дурною, то трапиться погана ковбаса… Я пригощаюсь думкою такою: поезія - життя, а не краса, і коли вщерть, коли переливає, - то кожен має, власне, те що має. (травень,2002) Потім я почитала, що пише він, той поет і викладач, - уважно і не мстиво, і знову подумала: КАМІННИЙ ШЕПІТ я спитаю: - ви любите Гемінгвея? ви мені (коли, звісно, спитаю): - … втім, пробачте- погана ідея на питання чи правo маю? але все-таки, якщо чесно, (це вже подумки, це не запит) вам дєйсьвітєльно інтєрєсно з териконів дивитись в за…хід? джойси, прусти і зінгельшухери, амадеуси, бідермайери… через скло, загиджене мухами нешевченками тихо марити? че-геварити чи говерити, римаручити чи римарити, фібруарії переверзити, ірванцями нірванити? не-запитую: лю-би-те андрусяк, А Де-Бе, І Бе Те… (2002) В принципі,він - непоганий поет. І я добросовісно спробувала писати "модерніше". А раптом він правий і в мене все вийде? Але маємо те, що маємо - себе не обдуриш, не перескочиш. І взагалі, так як я - не напише ніхто. То чи варто писати як хтось? ВІРНІСТЬ СОБІ Я ніколи не зможу писати як ви. Я і жінка, і мислю інакше. Пропоную вам шурхіт трави перекласти на звуки ваші. Вже вловили стрижневе “ш-шурх”? А невидиме “ш-ш-ш” опануєте? Мій шановний невчитель–недруг, що із того ,що ви - не римуєте? Я ніколи не буду писати як ви (не з упертості, я й не проти), адже є на зеленій долоні трави їй накреслена долею нота. (листопад,2001) А якщо припинити зовнішні і внутрішні полеміки про себе і поезію з собою і й іншими, остаточно розумієш, що: ПАЛІМПСЕСТИ На душевному палімпсесті стільки мною про мене списано - все нове, але, якщо чесно, упізнаване тими ж рисами. Все про те ж. Все так само затісно. Все в мені. Все до мене звернено. Це, немов тупим лезом голячись, перешкрябувать перетесане. Перечитуєш - наче й набіло. Перетесуєш – наче й начисто. - Ти собою розділена навпіл, а все одно внутріш тебе затісно. І хіба ще що-небудь додано? Тільки глибше по серцю пройдено. (2002) КОЛИСКОВА Спить зоря, заколисана хвилями - відчайдушного лету не втримала. Люлі-лю, спочивай, моя ясная, і живи колиханнями милими. Нащо тобі політ зустріч вітрові? Нащо муки стусанів і голоду? Бійся лагідність, вродоньку витравить. Бережи себе, зіронько, змолоду. Забувай-но про темряву космосу, годі вже по орбітах метатися. Релаксуй. Відчуваєш, як хороше в теплих хвилях гойда-ой, гойдатися? Спи ,зоря…Заколисуйте, хвиленьки… Відчайдушність фанатиків- зайвенька. Коливання- теж рух. Глянь лиш пильненько: естетично пливеш, моя заїнько! (квітень,2002) Давно це було,і ще не раз буде, тільки у когось іншого. Для мене все ясно. Удачі | ||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14652.html | ||||||||||||||||||||