В чеканні телефонного дзвінка
Ловлю думки у клітку слів Знімаю рими із гвіздка, Забитого в безмежжя снів… Не знаю чи це справді, чи у сні, Не бачу виходу із лабіринтів дум В думках - лишились спогади одні І все… лиш спогади і сум… А пережитого вже не повернуть Майбутнє іще треба пережить, Щоб легко в очі смерті заглянуть Як жити лишиться ще мить….. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/14619.html |