2008-12-08 : Ivan Kulinski : дольче віта
|
його дружина – струнка красуня. у нього успішний бізнес. п'ять нових гіпермаркетів за останній рік. заброньований п'ятизірковий відпочинок, помаранчевий ленд ровер і невеличка колекція золотих кредиток. сім років. що ж їй подарувати? - що тобі подарувати? – червоніючи, спромігся він. - а з якого приводу, милий? - ну, я думав, ти пам'ятаєш. окей, неважливо. - ну що ти! звісно, я пам'ятаю! ти ж знаєш, як я люблю парфуми. у мене ще немає «дольче віта»!!! - окей, мила! він вирулює на кільцеву, у бік свого гіпермаркету. (чому парфуми? склянки з ними захоплюють дім, не інакше, сотні скляночок і всі як одна смердять солодким життям! наш перший рік ми святкували у потязі, цілу ніч кохалися, обливаючись потом, у купе без кондиціонеру, викупленому на останні бабки. у нас навіть дезодорантів не було… як я любив її запах!) на узбіччі стоїть товстелезна курва, справжній грузовик цицьок; він з усієї дурі тисне на гальма, утворюючи круг цієї гори плоті смерч із піску і недопалків. блядюга радісно підгрібає – ну й типаж! порепана на цицьках косуха, старі чоловічі джинси з протертою матнею, крізь яку виглядають замацані рожеві трусняки… у таких жінок немає віку, немає минулого, у них навіть кольору очей немає; це пиздець, побачивши її, крокодили почали б наярювати до редакції «плейбою» записуватися на кастинг. вона залазить у ленд ровер і посміхається до нього: - куди рвонем, любчику? здається, монструозні цицьки зараз виваляться надвір через водійське вікно. - йо-майо! – каже він цицькам. хіба тобі не похуй? зупинившись на пустирі за парканом гіпермаркету, він дістає з багажника пляшку міцненького і миттю заливає її в себе, нормально, так, тепер можна закусити. він хапає блядюгу і валить у бур'яни, потріскана косуха розлазиться на шмаття, брудна футболка задирається на голову, він доривається до цицьок. це все рівно, що смоктати дирижабль… …дольче віта, блядь, давай, мила, давай, моя дівчинко! він занурюється всім обличчям під її велетенську пахву, пахне мишами, льохом, смутком, ніяких парфумів, так – так – так! за півгодини він повертається додому. - привіт, кохана! я вже тут! не сумувала без свого котика? а що я тобі привіз, дорогенька? ще трохи солодкого житття, люба! ну йди сюди, поцілуй татка!!! | ||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14599.html | ||||||||||||||||||||||||||||