ПАФОС
Я не люблю високих слів: життя тече без меж і просто. Та й хто із нас такого зросту, щоб козиряти ними смів? Пливти в багні, коло ріки, не розмовляючи по-грецьки? ХМ!.. Хоча й ставок - гіперборейський, якщо - поважні кулики. ТИХИЙ СЕНС вже осінь очерету чеше гриву гірчичним гребнем, рухи боязкі. Карась гнучкий лискучий і лінивий чита із глибини мої думки. Ні, не зловить - ні миті, ні рибини: на те нема ні прагнень, ні жалю. Осіннє небо синє в павутиння сріблясте і надійне я ловлю. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14533.html |