* * *
Я не можу жити не в Україні та хіба то така вже чеснота? Інші землі – привід для подорожей та екскурсій , А сюди – я не можу не повернутися. Динаміка – рушій прогресу, Революція думки – шлях до поступу. А у мене таке глибоке коріння, Що важко й поворухнутися. Я стовбичу на одному місці, смішна своєю бездіяльністю, і нічого не хочу робити для того, щоб покращити «середовище існування». Змінити собі ареал, Здобути перспектив – «Еуропейських» чи «гамерицьких». Я не почуваю себе Ані другим елліном, Ані польським підпасичем, Ані молодшим русичем, Ані татарським байстрям. Бо я – тільки я: Гримуча суміш, Кров’яний запальний коктейль, Що рветься з горла калинової сопілки, Що бродить в межах власної вербової діжки, так подібної до домовини, так подібної до шевченкової хати, з якої так і не насмілюся вийти - хай і до сивих брів. Тож хіба мій патріотизм – чеснота? жовтень, 2008 ХИБНА ДУМКА ПРО ПАТРІОТИЗМ «Патріотизм - не для царів, Патріотизм – не для палаців. Він проростає серед тих, Хто виростає через працю. Хто за ідею не губив, Хто не боровся, не метався, Хто довго, чесно, мужньо жив І до землі трудів доклався.» Та хто б і що не говорив, Ще правда у однім достоту: Ми – або діти кріпаків, Чи діти козака Голоти. Сумнівний як християнин, І ремісник він незугарний, Селянський син – не селянин Безкорінний і безталанний, В собі Україну носив Як тугу, як стрілу в голчані. Та десь в степах її пустив Між гомону, копит і брані В нас серце рветься межі двох: Покори й бунту, праці й волі. Цю найстрашнішу із облог ще жоден цар не заспокоїв. І що він може дать тому, Хто сам себе – не розуміє? Та йдуть вожді, із туману Нам видуваючи надії. Князь, гетьман, цар чи президент Простеле мов червоний килим і об’єднає мов цемент своїм безсиллям наші сили. Він знає, що й навіщо. От Він певен в тім., що він – держава. Тож він є - справжній патріот. Йому і слава. жовтень, 2008 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14512.html |