Тут спочивало сонце на узмор’ї
і тало літо – м’яко, карамельно. Приносив вітер бризки. Присмак солі Нас не журив . Даремно, як даремно… Солоні бризки не ввійшли у спогад – Лиш запах, колір, шум несамовитий, І в обрій сонцем вистлана дорога Проз хвилі нескоренно-гордовиті. Холодний душ - опісля теплих плавань. Осінній дощ і місто – після дюни. Ми без жалю лишили теплу гавань. Зосталась мушля. І глухе відлуння. вересень, 2008 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14286.html |