Тепловоз logo ТЕПЛОВОЗ.COM


2008-09-06 : Ivan Kulinski : дівчина з обкладинки


нам було по сімнадцять,
коли країну підхопила нова хвиля ринкової економіки;
я маю на увазі,
коли всі лузери великого бізнесу
кинулись у малий -
тобто на вулиці,
у вестибюлі, підземні переходи метро
та інші важливі стратегічні об`єкти;
тому перший досвід роботи
багато хто з нас здобував на "точках",
ми продавали все, що продається
і парили все, що продати неможливо;
я торгував поповненням для мобілок,
жека - піратськими дисками,
поповнення в ті часи купували неохоче,
власне, як і диски,
нас постійно штормили убоз, убез, беркут, податківці,
вони під`їжджали на своїх чорних монструозних тачках
і казали:
маладняк, діма снова опаздиваєт башлять за кришу,
так шо уйобивайтє, чєрєз пять мінут висилаєм наряд;
отже, ми мали з біса багато вільного часу
і трохи бабок на бухло і сигарети,
якраз достатньо, щоб почуватися незалежними;
дівок у нас не було,
які тут дівки, коли о шостій ранку пиздуєш за товаром,
а о дев`ятій вечора - здавати касу,
та ще алкоголь,
на який молоді організми реагували щоденним похміллям;
тож нашим улюбленим зайняттям
після першої пляшечки світлого
опівдні під безжальним київським сонцем
було споглядання кращої половини людства,
яка якраз по обіді прокидалася і виходила на прогулянку;
це був дівочий час, о так,
все місто вйобувало,
пенсіонери ховалися у затінки
і на вулиці лишалися тільки ми і дівчата -
справжнє свято молодості,
коротких спідничок, вузьких топів,
золотого волосся, золотих кульчиків;
саме у один з таких днів ми з нею і познайомилися,
вона підійшла,
і ми навіть забули поцікавитися, чим можемо допомогти,
де там, це нам була потрібна допомога:
струнка білявка у нереальному прозорому платтячку,
ніяких побрякушок,
засмага, засмага,
очі, очі...
привіт - мовила - ну й скучища удень,
поговорите зі мною?
насправді говорила вона,
всі ці жіночі теми,
порожняк,
але кого гребе, коли поруч з тобою,
у якого в кишені десятка і пачка смердючих монте карло,
дівчина з обкладинки!
вона нарікала на тяжке життя,
галімі клуби, по яких її тягають товсті лузери великого бізнесу,
ми слухали і кивали:
так, життя таке, що тут поробиш, усім важко,
вона вдячно посміхалася,
пригощала нас давідофом і дорогим пивом,
просила поправити плаття,
пояснити, як користуватися триклятою мобілкою...
це тривало декілька тижнів,
аж поки одного разу вона сказала, що не може тут більше лишатись,
у цій країні просто нічого робити;
що є то є - погодились ми;
так от, і я вирішила,
ну їх у жопу, цих лузерів,
не можу вже на них дивитися,
розумієте, я ж акторка, у мене може бути майбутнє,
але не в країні, де сердючка співає на президентських прийомах,
такі пиріжки з кошенятами, мої рідні,
завтра валю у францію...
приходьте ввечері до мене,
попрощаємося,
ви ж насправді єдині рідні мені люди у цьому конченому місті...

у неї була класна квартира-студія, знята котримось із її лузерів,
із меблів там було лише величезне ліжко
і бар з незліченною кількістю дорогих напоїв;
треба це все прикінчити - сказала вона, і ми почали.

того вечора ми напилися у дрова;
мартіні, віскі, текіла,
хрін зна якої витримки вина і коньяки,
все це вливалося в нас і виливалося зовні,
те, що було не під силу,
ми вихлюпували за вікно або зливали до джакузі,
справжнісіньке божевілля,
потім вона танцювала нам стриптиз,
потім ридала,
ми допомогли їй збиратися,
з реготом викидаючи з балкону все зайве...
на світанку жека не витримав, заснувши прямо в шафі-купе,
а ми з нею сиділи на кухні,
курили одну за одною і дивились на сіре місто,
на поливалки, на перші машини,
- хочеш мене? - раптом запитала, пригортаючись всім тілом.
я подивився в ці очі,
небо над морем,
і заплакав.
- що ти? ну чого? вибач, рідний, вибач, я дура, дура, дура...
вона поцілувала мене.
жінка з обкладинки.
мабуть, найкрасивіша у країні.
звісно, я здався.
ми кохалися прямо на кухні, на широченному підвіконні,
шугаючи криками сонних птахів і таксистів,

вона полетіла,
а наступного дня я звільнився і запив.
я написав їй декілька сотень є-мейлів, і отримав лише одну відповідь:
тут все те саме.
певно, скоро поїду далі. кудись.
пам`ятай мене.
будь ласка.
будь ласка.





КОММЕНТАРИИ


вадиm137803   2008-09-06 11:12
Начал Жаданом, закончил Покальчуком.

Erica Cartman137804   2008-09-06 13:18
Дуже вдячна вам.
Що може бути краще побутових оповiданнь? Тiльки ПО.

Ветер137809   2008-09-07 00:47
Як казала моя знайома: жжжжош)+2

обман137866   2008-09-07 21:45
а ты всэ цвэтеш и пахнэшь =)

Оболонь спорт137908   2008-09-08 09:54
Это реальная история, или выдумка?

Ivan Kulinski137910   2008-09-08 10:13
Ос: а разница? Реальная и выдуманная одновременно)

Оболонь спорт137918   2008-09-08 11:21
137910

Ага, а реального было то, что она к вам подошла поболтать, а остальное -твои фантазии :)

Ivan Kulinski137931   2008-09-08 13:00
Ос: а может как раз наоборот)

sandal137933   2008-09-08 13:26
та, выддаэ Жаданом
сподобалось

намнаплеватьштейн137936   2008-09-08 13:52
коммент вадима реально отбивает желание еще что-либо писать. незачем.

z j138036   2008-09-10 15:33
той самий гуд!

nonhuman-girl138246   2008-09-12 18:30
зачод!
"ебали мы и топ-мадэлей!!! " (с) гыг

Тереза Славович142759   2008-11-04 17:36
Дуже прикольно!Я теж люблю вірші Жадана, обожнюю сучасну українську літературу. Жадан до речі багато чого спер у Буковскі. Тільки я б не стала дерти з Покальчука, він брутальний...А от, якщо зміксувати Жадана з Забужко і Федьковичем, думаю вийде цікаво)))

Ivan Kulinski142769   2008-11-04 19:23
Вічна тема коментарів))
Буковскі мій друг. Він помер. Покальчук - знайомий. Теж помер. Щодо Жадана я ще не вирішив.

олейна142815   2008-11-05 09:47
Як то - не вирішив? думаєш, його теж ... того?

Ivan Kulinski142816   2008-11-05 09:59
Хороший письменник - той, який тобі не конкурент))

олейна142832   2008-11-05 13:18
2 Ivan Kulinski 142816
це ти до кого?
слава богу, щзо жадан за сценарієм лишається жити:)

2 Тереза Славович 142759
якщо їх заміксувати, вийде баба-кінь з дабл-яйцями. Може, це й цікаво :/

Тереза Славович142835   2008-11-05 13:33
For Ivan Kulinski; Я дуже рада, що Бог таки э. Мало того мешкае він та Тепловозі, і звуть його Іван Кулінській, мало того Бог розмовляє українською і, як і я страждає на графоманію. Приємно познайомитись. Слава Тобі, що Андруховича в список не запхав!!!

Ivan Kulinski142839   2008-11-05 13:47
Ну, Андрух Кулу не конкурент, він файний дядько з синіх гір. Та й донька його мені сусідка, дитинку має малу, шкода розстроювати...
З Богом, цеє, ти тро хи-хи перегнула. Цілком досить україномовного графомана))
Поза жартами - Жадан теж хворий... І з його способом, хм, життя може тойво. А "не вирішив" - "знайомий" він мені чи ні. Він дивна людина.

Ivan Kulinski142840   2008-11-05 14:03
До речі, я позавчора натрапив на книжечку, яка дещо змінила в моїх поглядах на сучукрліт. Авторці вдалося не задрочуватися на факін українськомовному постмодерні, де кожен шостий лексичний зворот тхне якщо не Хемом з Буковскі, то Вєнічкою з Савенко. Відчуття мої були такими, наче хтось серед ночі голосно заволав на вухо "з новим роком". Ну і я прокинувся і сказав "йоб його мать". З подивом і радістю.
Книжка - Катерина Бабкіна "лілу_після_тебе".

олейна142858   2008-11-05 15:38
А я знайома "шапками" з Вольвачем, Соловєм, Білою, Білим, що логічно, та ІБТ. Щоправда, навряд чи вони мене памятають :))))))))))))
До речі, Вольвача "Клясу" подарували на ДН - повільно і з задоволенням перегрібаю

kurukull154853   2009-02-19 04:44
ИМХО, скучный и банальный укрсучлит)

Vel157151   2009-03-11 19:16
"дівчинка з антенами" - є ще такий твір.


Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14048.html