Там де гуцул пісню свище,
Де русин виходить з хижі. Де немає зла та суму, Там валах в горах танцює. Де молдавський господар, Вас запросить на токан. Мамаліга скаже він, Правду каже молдован, По русинськи то токан. Де усі оті народи, Позбираються у коло. Там немає зла та суму, Там сопілка й вино з дубу. По Пруту ділили землі, Поділили й не сумують, Там волають і танцюють, Там кохають і не чують, Як по Тисі моє серце, Болем спуститься у кризі. Де в Карпатах сонце сходить, Привид, що лісами бродить. Де дідів моїх могили, Що по собі полишили, Гарну пісеньку гуцульську, Про щасливеє життя, І без суму, і без зла. Де валах рубав осину, Там ховають в домовині Душу, що русинською була, Стала та тепер душа чужа... Що літала ніби вітер, Де могили в полонині, Де немає суму й зла, Там вона зосталася сама. Хто збудує їй пам'ятник? Хто напише ті слова? Що зостануться у горах, Що вона русинкою була! Хто надіне вишиванку, Хто вінок сплете із ружі. Хто по плаче над горбочком, Земленьки у лузі? Хто згадає її словом, У неділю рано. Що вона любили зиму, Лиш її чекала. Там і гуцул пісню свище, І русин виходить з хижі. І немає зла та суму, Та й валах в горах танцює. І молдавський господар, Вас запросить на токан. Там у горах, у Карпатах, Сонце вміє танцювати. А народ там працьовитий, Знає труд і вміє жити. Там сопілка руно грає, Чужих гостів закликає, Та одну лиш не приймає, Та, що думку іншу має. Що та думка, є душа, Та ж русинська, не чужа. Що як є одна біда, Що народжена була. Не під берегом Прута. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13765.html |