2008-07-10 : AppleChief : Втрачене шукання..
| Сьогодні я знову намагався знайти і пережить. Знайти тебе і пережить неможливі погодні умови.. Ні капельки дощу. Так не можливо це бачити. Ти приїжджаєш до свого рідного міста о 6 ранку в жахливому стані і відчуттям щастя, і скрізь все мокре.. Асфальт, будинки, газони, та навіть блохасті коти-і ті мокрі.. Ще і до того по радіо звучить щось дуже-дуже бажане і хвилююче, а ти тільки і можеш, що вдихати і видихати щастя. Мабуть найкраще з можливого - це коли тобі після години бурхливої відключки в трясучійся маршрутці показують як ти спав з відкритим ротом)) І всі до сліз заливаються з незрозумілої причини, з твоєї турбулентної пригоди.. Ха - от зробить би у своєму світі день турбулентності з відкритої бодунячої пельки..І тоді подивитись хто тут головний.. Ото потіха)) А найсмішніше коли ти в слух (що не мало важливо для розвитку індивіда і збільшення ступеню поваги слухачів) згадуєш, як ти падаючи з свого трону „Відкритого рота” чіплявся за будь-яку соломинку долі, хай то була навіть рука стоячої пасажирки.. Але ж не впав –ото і славно) Доля подає допомогу у вигляді пасажира і ти не падаєш, зробивши вигляд здивованості – типу -„А шо тут так все шось .. Ну маршрутка хитається..”
Врятовано переходиш до світу реалізації спогадів і пошуку втрачених речей у сумці. І крім стану сонної ейфорії (цікаво-а спляча красунька-коли її таки пробудили від сну - мабуть відчувала те ж саме.)В голові знов пошук-знову завантаження дурної реальності з її прекрасними картинками сірого асфальту і буденності.. (хоча я б краще сказав „буде ННесті”). А рятує тільки кава і листок з каштана, при тому ще і не відомо що є тою рятувальною перепусткою. Дивно-чого хочеться більше всього.. Ага-точно-з ранку, та і то не зранку-а з ночі – хочеться почути твій сонний і трошки захрипший від сну голос (це навіть більш важливо і принципово, ніж чесання дупи – ну вибачте.. Але це можна зрозуміть.) Залишається тільки питання в тому кого ощасливить зранку своїм дзвінком? Того кого любиш, чи то так думаєш – і точно знаєш, що ніхто не візьме слухавку, чи того хто з невідомих причин тамує до тебе приязнь.. Довго шукаючи-ти починаєш і згодом повністю втрачаєш предмет своїх пошуків, і далі просто по інерції організму продовжуєш необхідний для себе процес. Головне (і це придумано щойно) – уяснити якщо пошук чогось продовжується більше двох тижнів - Послати пошук На хер! І головне десь це написати.. Хай хоч хтось бачить серйозність твоїх намірів. Або пройнятись бігом бродячої собаки ( слово „Собака” тільки специфічно ви говорене зі зміщенням наголосу – дуже подобалось моєму другові. Та і не дивно От – по переконуйте себе і самі побачите) і дати їй шматок весільного короваю. Що з цього всього є критерієм гарної справи і не даремно прожитого дня?! | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13732.html | ||||||||||||||||