одного ранку роса стала червоною...
... скинув камуфляж. хай тішаться - стріляти у голе тіло набагато приємніше. показую пальці ворогам , пропоную їм своє пиво, свій автомат в обмін на сигарети. похуй, що ним мене і приб`ють. випускаю до неба всі-всі свої пейнтбольні кульки, потім стою під червоним дощем і радію, що вони повертаються. але що з того? все повертається, ба навіть так: все твоє завжди з тобою, навіть якщо не знаєш, де ти і хто ти. ось воно - всередині, наповнює тебе червоним, кричить: вперед боягузе! кидаю зброю. підіймаю руки і йду геть, знаючи, що снайперам похуй на підняті руки. від їхніх поглядів спина болить дужче, ніж від куль... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13666.html |