літо закінчується завше не там
де починається осінь а на споді твоєї ніжності коли ви ще прискорено дихаєте але дихання вже не зігріває пусту кімнату холод навшпиньки прокрадається оселяється в ваших речах в її волоссі на твоєму плечі в твоєму голосі на автовідповідачі дешева кава вино бракує слів думки безформенно розповзаються по лабіринтам свідомості відшукуючи угловини в яких можна дотягти до зими димедрол аспірин діазолін лазолван палять листя і в цьому блакитному весняно-осінньому диму палять вашу пам’ять ваші ранки ви прокидаєтесь вже не одночасно вона малює вії вдягає твого светра тихо виходять залишивши прочиненими двері і твоя дорога вранці зберігає її полуничний запах | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13641.html |