Що до вовків.
Чи можна їх боятися? Чи можна їх пускати до своєї хатини? Коли твоє житло може і є пристанище для хижаків. Завіяне усіма вітрами, немов лісова смуга посеред степу. Немов гніздо для усіх птахів мурашник для мурах вулик для бджіл... Щось таке одне на всіх. Та і кому, крім тебе стане жаль вовка? Звичка до зради... Приємного небагато Але... але є розуміння навіщо. І як не навіщо, так чому. То багато То занадто Занадто боляче Занадто відверто. Просто занадто... Закреслені люди... Недомальовані обличчя... Померлі достроково... Кільканадцять зим... Сто тридцять три роки замість тридцяти трьох.... Але все так само хочеться пірнути у асвальт. Здолати зоряну порожнину і розімкнути коло. Зануритися в світло... Я лише хотіла щоб він був моїм другом. Лише хотіла, щоб хоч хтось був моїм другом. Але зазвичай мене розуміють догори дригом. І надають перевагу тому, щоб триматися осторонь. І я все це дуже тверезо розумію. Хай їй грець тій тверезості... Брати розсіялися в просторі. Друзі полетіли птахами І здалечку я чую їхні пісні та хапаю привіти на свою адресу. Для мене і цього занадто... Деякі зовсім занесли мене до чорного списку. Ух, як я їх розумію... Але коли ти наодинці з вовками Ніхто не знає Як можуть врятувати пісні того хто так і не став твоїм другом... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13630.html |