вони заходять до паркого вагону -
двадцятеро бійців у блакитних сорочках і синіх штанах з відтягнутими кишенями. внутрішні війська. вони поливають мене ядучим потом, наче напалмом. пизець - думаю я. але ні. пиздець настає, коли один дає артилерійний залп сракою, а інші дев`ятнадцять голосно регочуть. в кутку вагону сидить дідусик, тримаючи в покручених життям та комунізмом руках газету "комуніст". "бойся внутрєннєґо врага!" - пише на розвороті. бійся - помираючи від любові і похмілля. повертаючись додому, виходячи з себе... не заплющуй очі! бійся того, що відбувається на внутрішньому боці повік! твоя територія від початку просочена ворожими контрагентами, тут навіть ні про що говорити. внутрішні війська вже входять у тебе. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13603.html |