люди за столом,
їх можна назвати друзями, компанія диваків, у яких щокожного дня потроху з'їжджає дашок; колись були однією зграєю птахів, тепер лишилося може зо три крила на вісьмох, а летять! у кожного свій келих і своє кохання, то балакаємо про трипільську культуру, аж раптом один: інка запам'ятала мене ригаючим з ліжка. і ти його розумієш, врубаєшся, чому інка і трипільці - схожі, ти дивишся в їхні обличчя, мов у воду, птахи взагалі схожі, наче у воду дивишся - бачиш - летимо, а дашок їде, бо крила ростуть. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13447.html |