2008-04-24 : кішка : Амелі Я, або ненадіслані листи
| 23.02...
час від часу мені хочеться знати про що ти думаєш... хочу знати що ти думаєш про мене... хочу щоб думав про мене... весь час ...ні це не забагато я ж про тебе весь час думаю коли щось читаю коли з кимось розмовляю слухаю музику пішки гуляю містом пишу листи ...знаєш... постійно хочеться написати тобі ще частіше хочеться щоб ти подзвонив... в мене вже проявляються ознаки параної як тільки задзвонить мобільний я одразу думаю – ти... але то лише гра моєї уяви... так от хочу щоб ти подзвонив або що зовсім нереально... прийшов але ж обставини не ті ми – не ті ... може просто я не така як треба... тобі... 28.02... сьогодні зранку в мене збігла кава знала що слід очікувати чогось не дуже приємного... так і було ти пройшов поряд просто привітався і ... нічого більше нічого ... для мене то був шок невже після всього що ти мені писав і говорив можна так... нічого не розумію знаю одне – більше так не можу в мене не стачить сил довго терпіти... іноді хочеться збожеволіти... 29.02... ... іноді хочеться збожеволіти або... вмерти напевно по смерти (незважаючи на всі гріхи) стала б янголом таким маленьким і добрим як на ілюстраціях в дитячих книжечках знаєш... мені іноді дійсно хочеться вмерти такого болю завдає мені це непотрібне тобі певно кохання... такого болю завдає мені це непотрібне без тебе життя... 01.03... мені страшенно хріново на душі ніколи не думала що самотньою можна бути серед людей... серед друзів.. ніякого сенсу в цьому житті... народжуєшся живеш вмираєш „а тої правди так і не знаєш”... іноді хочеться щоб у свідомості був відключений фільтр через який людина все сприймає... щоб не було більше цих зовсім зайвих „чому?” „як?” „навіщо?” „а що сказали б (подумали б) з цього приводу мої друзі (мама тато брат сестра бабуся... Жан-Поль Сартр – це вже в разі крайньої освіченості... думаю собі що він би просто сів і написав ще одну „Нудоту”)?.. люди такі примітивні що навіть не можуть усвідомити власної нікчемності... вони ховають свої слабкості за масками за вдаваним задоволенням від життя слинявою радістю від спілкування з собі подібними... життя – АБСУРД!!! а все ж іноді так хочеться з кимось поговорити 01.03(23:15) закреслюй не закреслюй а висловлене чи записане бажання має здатність матеріалізуватися сьогодні мала зустрітися зі знайомою спізнювалася довелося їхати маршруткою ...знайшла на сидінні зіжмаканий аркуш паперу на якому було щось нашкрябане проблематично розбірливим почерком ...не маю дурної звички втручатися в чуже життя... одним словом от що там було написане ***... терпіти не можу переповнених маршруток... шум крик тиснява... добре хоч те що сиджу біля вікна все інше мене не обходить... мені все одно... тебе нема ...по радіо щось там говорять про нестабільність економіки в країні про теракти в іраку про голодних дітей у південній Африці мене то не обходить... меніабсолютнопобарабанудоякогорівнясягнеінфляція і скількивсвітізголодувмираєлюдей... я думаю про те що можу більше ніколи не побачити ТЕБЕ і... людство може навіть не відчує втрати але для мене... то буде катастрофа та хай весь світ котиться під три чорти якщо ти для нього нічого не важиш бо для мене ти – цілий світ і... якщо раптом... скільки разів бачила смерть скільки разів думала про власну про твою не можу наважитися ...не знаю що було б зі мною в такому разі*** я подумала... невже в цьому світі є ще хтось хто переживає те саме?.. не можу описати що відчула... 06.03... ще один „чудовий” день... жах просто в такі дні думаєш що не варт було прокидатися... настільки в ступорі що вже ледь літери розпізнаю а вчора була середа тобто Wednesday тобто Venus day день Венери та її поширених між людьми діточок... отже середа... день венеричних хвороб це криза інтелектуальної діяльності здуріти можна... 07.03... в мене в голові вже нема ніяких думок лише постійне нестерпне відчуття зради що вгризлося під саму шкіру ... нічим тобі не зобов’язана між нами нічого не було нема і навряд чи буде ...мудрий збіг обставин якого ти чекаєш... пасивність апатія не вимагаю від тебе нічого нічого окрім випадкової присутності в моїм житті яка вже й так сталася і ніхто не питав моєї волі на те хочу перестати почуватися зрадницею бо насправді зраджуєш ти своїм словам які колись казав своїм діям тому що писав собі і мені... але це нестерпне відчуття огиди не покидає посилюється з кожним днем... я вже не витримую цієї шаленої кардіограми настроїв що ж мені робити намагатися будувати життя без тебе?.. а хіба те що буде без тебе матиме право називатися життям?.. вже було що пробувала викинути тебе х думок замінити... невдало 07.03(21:10) сьогодні вже навмисне сіла в ту саму маршрутку а може... може там знайду відповідь хоч на одне зі своїх питань ...знайшла... але то була не відповідь – певно хтось просто губить сторінки зі свого щоденника ***страшенно хочеться морозива... шоколадного і ще „чогось не знаю чого” ...хоча що там брехати хочу ну хоча б sms від тебе ...моя поведінка таки дивна часом сама не розумію... кличу тебе а потім питаю нащо прийшов і т.п. треба з’ясувати чого я таки хочу від тебе від себе від інших від життя ...щастя певно... не знаю...*** 10.03... мені вже не допоможе жоден психіатр та й не треба – най собі краще дрочить десь там у комфортно обставленому кабінеті на самоті з тестами Айзека чи ще якогось там чорта-біса... чи з пацієнтами – це взагалі групове збочення прямісінько як у підручнику з психіатрії ...цікаво ці американці справді такі дебіли і тормоши що їм кожному потрібен власний психоаналітик?.. а ще цікавіше ці психоаналітики здорові люди чи не зовсім... ні напевно вони просто жиди в глибині душі... 12.03... прокинулася вночі від кошмарного сну з відчуттям огидно-липкого жаху одразу ввімкнула світло в кімнаті... подумала що зараз не хотіла б бути тут сама якби ти був поряд... просто обійняв і сказав що все буде добре мені одразу стало б спокійно на душі ...просиділа цілу ніч на вікні вдивляючись в темінь міста... мені здавалося що я одна у цілому світі і... ніхто не прийшов би на допомогу якби покликала... страшно 15.03... якби мені довелося описати що я до тебе відчуваю не знала б що сказати... коли намагаюся означити почуття словами мені здається... сказане настільки банальне і смішне то зовсім не те що відбувається в моїм серці... зовсім а ти... що відчуваєш ти хто я у твоєму житті – зв’язки які ти намагаєшся відрізати? що ж... бажаю успіху... ***слово „кохання” вигадане людьми таке бідне і скупе ним не можна охопити всього того що я переживаю зараз... то лише літери... яке значення маєш ти в моєму житті? на це можу відповісти довжелезним списком того від чого готова відмовитися заради тебе... а ти... чим можеш відповісти мені?..*** 15.03(22:05) в мне таке враження що хтось читає мої думки або... щоденникові записи 18.03... чергова невдача ... хочеться живцем зірвати з себе шкіру стільки бруду відчуваю всередині хочеться щось собі заподіяти... та в моєму розпорядженні лише ванна кімната і багато холодної води навіть якби наважилася... було б проблематично ...стаю під холодний душ ноги не тримають мене падаю навколішки вода холодними струменями стікає волоссям обличчям тіло проймають дрижаки... хочу вмерти затуляю руками обличчя нащо... все одно ніхто не побачить не можу плакати для мене надто важко на таке спромогтися набагато важче ніж те що я вже зробила ...яка дурість лягти з кимось в ліжко просто щоб перевірити... що?.. ...всього на всього черговий невдалий експеримент пам’ять сильніша за мене те що в мене в серці – сильніше за мене... я сильніша за себе... та на жаль це тебе не стосується 20.03... секс без почуттів – все одно що мастурбація... просто із застосуванням допоміжних предметів (так саме предметів а не осіб) хоча якщо взяти до уваги всіх тих хто полюбляє називати партнера у ліжку зайчиком котиком чи ще якось уточнювати його (її) тваринне походження – то маємо прямий факт зоофілії всі люди – збоченці... якщо сприймати їхні слова буквально але секс без почуттів таки мастурбація люди – егоїсти... ну може не всі але більшість – це вже точно... 21.03... стаю дебільною феміністкою... самій гидко і страшно взагалі-то я не планувала вести щоденник – все вийшло якось само собою ***я – це всі прочитані мною книги від першої літери до останньої крапки (ні трьох крапок – люблю історії з відкритим фіналом... так завжди є надія на happy end) я – це всі твої листи в яких читаю питання що часто мучать і мій розум... але чомусь не знаходжу в них відповідей... я – то дивна істота яка кохає тебе але чомусь не каже про свої почуття... і це дає мені відчуття дикої свободи всередині вільна від того що думають мої знайомі коли спілкуються зі мною вільна від того щоб думати над тим що й кому говорю (говорю те що думаю та й по всьому) я така як вже є і іншою бути аж ніяк не вийде і... мені подобається така неможливість змін – це і називається ВМІТИ БУТИ СОБОЮ життя прекрасне... і навіть ця переповнена маршрутка...*** 27.03... хочу додому не в значенні – „місце проживання” хочу туди де мені було б спокійно на душі де можна було б розслабитися... набридло все хочу поговорити про те що мене мучить з кимось хто хоч трохи б мене розумів і... бажано з живою людиною... а не з зіжмаканими клаптиками паперу які вже звикла знаходити щосуботи ...вони не можуть дати мені точної відповіді не можуть дати того що й... хочу комусь все розповісти хочу додому ...хандра *** коли нема розуміння з боку близьких воля стає тягарем спочатку думаєш: ”Та ну їх до біса! Нащо вони мені зі своїм співчуттям розумінням? Я – сильна.. Сильним співчуття не потрібне” та дуже скоро ця показна бравада дає тріщини... нащо прикидатися для кого?.. всім байдуже... чим далі тим ясніше усвідомлюю часто той хто слухає – зовсім не слухає а просто в паузах твоєї розмови киває головою і каже: „Я тебе розумію. Звісно розумію” або „Бідненька як мені тебе шкода” слова пусті часто за ним нема ніякого змісту або якщо й є то суперечить сказаному*** 03.04... цього тижня мене вистачило лише на один запис ...чому люди так часто ображають тих кого найбільше люблять і зовсім не вміють просити вибачення?.. ***останнім часом часто згадую дитинство... нападає якась меланхолія... сентименти все закінчується повсякденною стервозністю й іронічними пшиками в бік оточуючих (це як бульки в мінералці але якщо переборщити може стати зле) ...з тої простої причини що в мені все ще живе маленька ображена дівчинка в котрої так невчасно відібрали були дитинство їй не вистачає любові і тепла тому коли вона виривається назовні – це суцільна помста... за себе*** 13.05... вчора відчула себе Маргаритою взула нові шкіряні туфлі на босу ногу і накрутила пішки нормальний такий маршрут... нічим не гірше кандалів різниця хіба в тім що дісталися вони мені не нашару під кінець такої собі мандрівки дійшло до того що я ( до речі давно вже не романтик за світосприйняттям) почала мріяти про з’яву принца на білому коні який підхопив би мене на ходу і довіз додому ...а все ж так гарно починалося виходила на прогулянку вдягнута як романтична панянка навіть бузкова хустина на шиї була ...життя таки не фільм ***я лишала тобі листи в надії на відповідь але... я для тебе просто дивачка яку ти не можеш зрозуміти... не треба розуміти – треба жити людиною...*** 27.05... пам’ять людська фіксує кадри з минулого в статиці як фотоапарат... можеш не бачити когось здавалося б цілу вічність нічого не знати про події в його теперішньому житті в тебе є минуле відбите на фотоплівці спогадів і коли через якусь там „вічність” зустрічаєш колись найближчу людину то думаєш ні впевнена що вона все та ж що застигла нерухомо в твоїй пам’яті а їй твої спогади про неї ж здаються розповіддю про когось кого вона взагалі ніколи не знала... вона себе таку не знає зараз... все настільки змінилося – на цілу вічність... хочу себе колись у майбутньому не згадати себе такою котра робила записи в цьому щоденнику і так чекала суботніх записок ...чи знаходив їх хтось після мене?.. чи дійсно знаходить лише той хто шукає?.. ...з часом все перегорить... все і я буду зовсім інакшою людиною ... оточуватимуть мене інакші люди і... цей останній запис роблю для того щоб лишити свої спогади тут на лавочці в парку... можливо хтось таки шукає і може знайде в цьому щось... може комусь написане здасться просто смішним та я не боюся бути смішною не боюся більше бути собою... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13323.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||