юля зупиняється біля муру з колючим дротом. торкається до одної зі шпичок пальцем, раниться.
юля: а. підходить бунко з пляшкою коли та пакунком форнеті. бунко: ти чого? юля: в мене ранка. бунко: болить? юля: ні. бунко: не вмирай будьласка. юля: я не умру, зі мною усе гаразд, аби ще сонце не було таким яскравим, мені здається сьогодні найліпший день у моєму житті, просто я втомлена, я не виспалась, мені потрібно більше відпочивати...... бунко (співає): тук-тук, слів немає слова не-потрібні, тук-тук, сьогодні усі мовчатимуть адже сьогодні найліпший день, тук-тук, спи спи моя маленька сестра. якої ніколи не було. бунко: а знаєш, ми добігли. юля та бунко сидять на березі рожевої ріки, над ними пливуть хмари у вигляді різних лісових тварин. світло поступово зникає. завіса. на сцену виходять зайчик та білочка. зайчик (до глядачів): ей ви, не сумуйте! білочка: перша тепла краплина падає з неба. зайчик та білочка: і перший теплий вітер вже хитає верхівки топіль. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13073.html |