Маргарита вийшла на пошуки Майстра,
Зібгавши у жменю жовтющі квіти.
У місто засмучене і дивасте,
Місто бетону, заліза й бітуму.
Майстер не зна. Він працює електриком,
Слюсарем або сантехніком.
З ранку до ночі – в брудному светрі
Без права на ПМЖ і метрики.
Майстра – з Молдови, Кореї, місцевого
Шукає в надії своїй Маргарита.
На неї дивляться вікна квітнево
В пересторозі зневіри розбитої.
Майстер чи геній? Муж чи людинка?
Квітко жовтава, кого ти кличеш?
Того, хто пригорнеться, мов дитинка,
Чи того, без кого немов не жиєш?
Того, хто побачить тебе й упізнає,
Що саме для нього з’явилась в люди?
Чи просто тобі таки не вистачає
Шкарпеток, посуду і… полуди?
жовтень, 2006
|