юля та бунко. над прірвою. тримаються за руки. кілька годин до світанку.
бунко: там жили химерні звірі і плавали схожі на людей риби. юля: там були мости на яких ми стояли й милувались відблисками місяця. на хвилях. бунко: і на дахах будинків. юля: там був запах свіжого хліба. і тепло літа, яке можна було відчути. руками, губами, серцем. коли ставало нестерпно зимно. бунко: і ще були малюнки. на вікнах на вікнах на вікнах маршрутівок. юля: там була невагомість. юля (співає): хочу бути зимою. бо вона біла. хочу бути хмаркою бо вона високо. хочу бути хвилею, бо вона зникне за мить. бунко: чуєш як тихо? там, у будинках, люди не сплять. просто вони розмовляють пошепки. аби не заважати. юля: кому? бунко: нам. юля (співає): хочу бути снігом. аби вкривати і гріти. хочу бути запахом глиці аби мною дихали ті_що_блукають. хочу бути пташкою, аби полетіти полетіти далеко. бунко: послухай - як тихо: потяг, що прибуває на станцію, вантажівки, машини у цехах, - усі вони зупинились, усі вони - наші друзі, усі вони - заплющили очі й чекають. юля: на кого? бунко: на нас. юля: чи буває взимку грім? бунко: чи бувають взимку блискавиці? юля: чи буває взимку веселка? небо над києвом: так, буває. юля: ходімо? бунко: ходімо.) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12660.html |