Коли ти поруч, я відчуваю себе слабкою,
Ніби ще дихаю, але вже точно вмираю, І не дотягнусь підлоги узутою навіть ногою, Я все блукаю безвихіддю, довго блукаю й гукаю. Коли ти поруч, я ніби ходжу по колу, Тільки від тебе відходжу, й впираюсь у тебе, Тягнуться колії, тягнуться жили й розмови, Ніби втікають - втекти неодмінно треба. Стати заплющивши очі над сходами, поручень Все піддивляється, ніби глузує й чекає... Я неодмінно гепнуся знов, бо ти поруч! Я Ботхісатва - мені не сягнути до Раю. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12541.html |