... то був день...з неба впала зима... в той день вона йшла і була як осінь - заплакана... вся в рудих тонах... розвіяна сполохана - душа... не йшла - пливла, лишала босі сліди, мокрі... в снігу. Сніг... Сніг - то холодна любов (як уві сні). Шукала наосліп спогадів осінніх, снів синіх і... мрій - їх не було. Десь вмерли... Зв'язок втрачено.
/////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// Босі сліди... гарячі... запах асвальту в ніздрі... ///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////// Музика міста... все просто як істина і певною мірою безглуздо аж до абсурду... Жити треба поспіхом - дихати уривками речень, збиватись, губитися в часі і просторі... Задрав цей шалений масковий бал... "Маска на масці... Де ж моє обличчя?"- вона думала... Містика міста - суцільна тавтологія. Хаос - її, так би мовити, стабільність... нічого нема - все поруйновано... ПОРОЖНЕЧА... ... сніг скінчився. Сліди висохли в чорні плями. Вже не пливла - спинилась, розправила крила й крізь землю провалилась... ... то був день... з неба впала зима... 24.12.05 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11497.html |