містом ходять люди
зіпсовані життям... і кожного з них потрібно народити заново ... та хіба це допоможе - все одно що ходити по колу старе місто - дах до даху чеські будиночки сонце злизує вчорашні дощові краплі самозакохано зазирає в калюжі... ... я наближаюся до тебе ( як до істини ) переходячи міст над річкою яка бачила початок світу та чи побачить його кінець... розгортаючи книгу відчуваю твою присутність майже чую твій голос коли надриваю конверт з листом ... не від тебе і коли переді мною відчиняються двері ліфту чекаю що ти заскочиш за мить до... - це можна констатувати як параною? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11244.html |