Іду собі спокійненько по вуличці, нікого не трогаю. Весна, пахне...гім...квіточками наверноє. Хтося мене зве, та так настирно, шо приходиться обернутись. Хопа, а то мій однокласник, якого вже викинули нафіг із школи. Ну як всєгда Прівєт-Прівєт, Пока-Пока. Но одну річ я всётакі угледіла, спасибі моїм контакним лінзам, а саме сережку у брові....УУУУ.. І закралася у мою дурну голову мрія чи просто ідея, і я таке хочю. Прийшла додому, кажу мамі: "Ма, я хо сережку і брові." Мама:"Ти шо больна??? Я тобі дєнєг не дам". Я:"Так мона мені зробить таке діло?". Вона:"Я ТОБІ ДЄНЄГ НЕ ДАМ! Шо хочь той роби!!" А, думаю, значь можна. Проходе дві недільки. Стою з подругою. Вона курить, а я вдихаю цей гімняний дим шмалено-попіченого-листя, ну табаку. Шо б той верблюд-Кемел - здох. Кажу(а хто не зна Полтавського суржика, запрошую у гості): -Ань, піпец як хочю пірсінг у брові, так токо сотку накалядувала. -Ну я тобі могу позичить. Соко надо? -Та ну ще 50грн. -Та без питань, в мене ща лаве єсть. -Нє, я ж тобі пол года віддавать буду. -Ти ж мені друг, подожду. -А мені красіво буде? -Хуже не буде, думаю -Та нє дорого блін, не хо, чи хо? -Та ти рішай рєщє. І не морочь мені голову. -МММММ. -Так мо, Карін, ща зробим. Тебе мама з хати не вигоне? -Та вона зна, шо я трохи шибонута. Окей, го!!! От на свою голову, на брів, зробила...Гроші ще й досі відддаю. Ну шо ж, зато красіво. Голову тока мити не дуже так як-то, а так всё окей. Благодарочка Ані і її грошам. Мамі, шо не вигнала з дому. Папі, шо глянув, тяжко вздохнув і пішов допивать пиво. І всім кому сподобалось. А кому ні - ідіть ви нах... Ну і як завши мораль чи висновок з життя: слухайте своїх друзів, та інколи робіть навпаки. А то будете з дірками, не тільки у брові.... | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11096.html |