2007-04-05 : AppleChief : Ти говориш..
| Ти говориш, що я тобі не пишу.
Вирішив тобі знов не написать! Мила моя, Як же мені подобається милуватись тобою (звідси і назва-мила, тобто в даному випадку автор нічого з миючих засобів на увазі не мав)! До чого це все, здавалося б.. А НЄ-я це не просто так! Коли я таки забрався в маршрутне таксо № 332, і ми почали свій довгий, але впевнений рух до цілі (цей прийом автор використовує для збагачення тексту і розширення мовного діапазону і тем для спілкування) якось так (зовсім , нажаль, не з моєї ініціативи) сталось, що наша " йо..на гівновозка" (ну це знов такий авторський прийом для збільшення уваги читача на тексті-оскільки загальна логіка підказує-єсі матухаються, значить щас буде унтіресно!) порівнялась з вашою-вийло так що в той момент я був щасливо втиснутий в вікно саме з правої сорони.. Здавалось, що я міг там цікавого побачить, або хоч зацікавитись?! І якби це був звичайний день який проходить за звичайним сценарієм-все було б саме так. Але ж , бляха, навіть запах в повітрі передвіщував якусь незвтчайність... І ось коли наші "Перевізники дуп" зрівнялись, я зміг спостерігать за людьми, їх поведінкою, переживаннями, маленькими життями на маршруті № .... І знову ці похмурі вирази.. Ці сумні і сірі якості (розшифровки слова "якості"-не буде).. Бляха, як можна жить в сірому і похмурому світі, причому і ВЛАСНОМУ сірому і похмурому світі?.. Життя ж насті яскраве і цікаве!!! І якшо є сірі тони-то вони мають купу відтінків! І перебуваючи у своєму власному світі я підняв руки до неба і ,як це роблять в голівудських хфільмах, прокричав "ЧОМУ"! Та мій погляд не зупинявся, він постійно ковзав по маршрутці, а точніше по мешканцях її світу. Я шукав тебе! І хоча ми розійшлись по різних тр.засобах всього 5 хв. до цього-мені потрібно було тебе побачить.. Ось же найкращий наркотик! І в моєму світі він єдиний! (щодо спиртного-то це категорія ядів, якими я періодично вкорочую собі віку. Бо так прийнято. Це вже перейшло в розряд традицій-така собі повільна смерть заподіяна самому собі протягом життя..). Ні це шось за глибоко.. І ось у цьому засобі(чи то способі життя) я шукав... Я ЗНАЙШОВ! Різкість мого сприйняття автоматично навелась на тебе, спочатку загальний план, потім-окремі частини. Погляд дуже плавно переходив від тебе і на тебе, визиваючи якісь асоціації-не завжди чіткі, але такі приємні! Ти відкрила (хоча в моїй реальності-світі-я відкрив тобі книжечку і почав перечитувать давно відомі мені речі.. Я читав їх для тебе. Чуєш! Я читав їх так голосно , як тільки міг! Я був там з тобою!) книжечку і почала зникати в іншій реальності, це видно було з твого погляду... І ось я якось відірвався від тебе.. Один зі світів (твого маршруту) зник.. Всі сірі світи твого маршруту-зникли!!! Я шукав тебе-чуєш! Я не міг терпіти твоєї відсутності! І вдивлявся тебе в кожному! І пройшов їх! Я шукатиму! Я шукатиму тебе-чуєш! Я шукатиму тебе поки не знайду в себе вдома.. (продовження можливе...) | ||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11057.html | ||||||||||||