2006-11-05 : Наречена Джима : Батьки?,генетика, думки...
|
Цікаво, що саме ми можемо отримати від батьків генетично? Кажуть, що гомосексуалізм переходить генетично. Настуся думала про те, що можливо їй подобаються дівчатка, том у що її мама теж трохи лесбіянка. Вона так цілується з і своїми подругами... А може вона сама по собі така. Хоча більше вона схиляла лась до думки, що все жінки трохи бі. Тобто ,що всі люди трохи бі, а жінки бі всі до одної. А від батька генетично до неї перейшла схильність до меланхолії. „Він дивний, батько. Може тиждень жити в селі жерти один лише хліб з сіллю. А потім повертається додому їсть усе, що бачить. Це якийсь героїчний спосіб очищення карми – нічого не їсти, ні з ким не спілкуватись. Тижнями... Сам собі такий замикається і сидить, як у мушлі. Ну, справді. Як слизень у мушлі!” Отож, ця дивна меланхолійність – ні з того ні з сього Настусі терміново було необхідно сховатись від усіх, не розмовляти ні з ким тиждень-два, нічого не їсти, не пити, а тільки лежати у ліжку і дивитись на стелю. Або на підлогу. Навіть зуби не чистити тижнями... Настуся вирішила зайнятись дуже серйозними дослідами: чому вона більше за все в житті боїться стати схожою на батьків? А як це відбувається в інших людей? „Чому я не хочу бути схожою на маму? Не хочу бути товстою –боюся зайвих кілограмів... Мої 48 мене більше ніж влаштовують! Не хочу стати стервом – це дуже важлива причина нумер два. Не хочу жити в вигаданому світі і не бачити реального. Хоча, насправді, все це відносно щодо реального світу. Скоріше – це вона живе в реальну, а я у вигаданому. Але я не хочу в це вірити! Невже реальний світ – це бажати мати машину, щоб вийти на новий соціальний рівень? Невже в реальному світі необхідно купувати червону ікру на свята, щоб уся подруги бачили, як все чудово в цьому домі. Так, це і є реальний світ. А мій світ... А ще не хочу, щоб мої діти мене не розуміли і зовсім не знали, щоб я їх не розуміла і зовсім не знала... Щоб вони мене потроху ненавиділи. Щоб коли вони виходили на балкон покурити і я виходила теж – вони боялися, що ще одне моє слово і вони мене скинуть з дев’ятого поверху... Взагалі не хочу дітей. Чому я не хочу бути схожою на тата? Ги... Зараз буде ціла черга принижуючих вбиваючих причин. Перша – не хочу щоб мене не поважали власні діти. Не хочу щоб мене жаліли. Не так жаліли, щоб там пригрівали заспокоювали. А жаліли ось так огидно, коли давляться очами повними співчуття, але ніяк не розуміння. Ця огидна жалість... Не хочу усе життя копирсатися в паперах. Збирати їх, колекціонувати, читати... Але не виносити з цього геть нічого!!! Ось чому я панічно боюся бути схожою на них. Але все одно іноді проглядає та чи інша їхня огидна риса. І за це я себе теж ненавиджу. Цікавим завершенням роздумів на цю тему стали такі: я хочу бути схожою на... Лізку! Тому що вона вродлива, приваблива, зваблива. Може ці риси в мені є, але вони поки що дуже глибоко приховані... А у неї все зовні – це класно. Не тому, що вона має яскраву обгортку, а тому що вона така ж солоденька і в середині. Вона дуже розумна, вміє слухати – це викликає повагу до неї. Хочу й собі так... А ще вона дотепна – завжди в центрі уваги зі своїми історіями та анекдотами, знає що і коли розповісти. А мовчун, мовчун, мовчун... З нею легко спілкуватись! Є одна причина, чому не хочу бути на неї схожа – дуже часто хворіє. Але зараз мого боку – це не такий вже й недолік з боку долі... Може й вона хочу бути на мене схожою хоч трішки? Ні... сказала це тому, що я багато страждаю. А хто винен? Я ж не хочу страждати! Хочу бути такою ж веселою і безтурботною!” | ||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10051.html | ||||||||||||