Тепловоз logo ТЕПЛОВОЗ.COM


2019-05-02 : sandal : ПІДВОДНІ КАМЕНІ ПОБУТОВОГО СОМНАМБУЛІЗМУ


частина речі

щось менше від тебе
згусток крові під нігтем
вирваний з м'ясом задирок
слина всотана в подушку
вбираючи ялинку остерігайся
підвісити й себе між акробатом
і фіолетовою бурулею

що ближче до різдва
то більше сутінку в передсердях
виймаєш з коробки облізлу скляну пташку
прикладаєш до вуха
що там

ейфорія небезсмертя
музика глітерних сфер
чорніє нескресла вода
лежить на антенах отруйна
газоподібна вода

джерело потоку свідомості
не в свідомості
версії нас вирощені на препаратах
лежать розпластані на піску
пальці розбещені шумовинням
носи простягнуті до світил
між скронь стукотить
кличе маму вода

садистична інтенсивність мовлення
річ цілком зрозуміла
представникам цивілізації телепатів
версіям нас
що падають мармизами в мильне зимове кришиво
гель для душу юшить з носів

соснорині сови
прокльовують фюзеляж
емкаесу
знак вогню над хрещатиком
менше одиниці менше нуля
менше одиниці поділеної на
нескінченність
мова вільна від слова
без решти розмінюється на чвертьбанки
сині й червоні вогники
розповзаються затемненими кімнатами
щастя
здоровля

в кишені китайського пуховика
роздушена скляна пташина
кривавий жолобок росте під нігтем
вода стоїть у черзі за водою
вода пливе за бистрою водою
під скреслою водою спить
вода

що далі від різдва
то болісніше летять тижні
то глухіше звучать голоси пророків
з магнітних касет
сосни шумлять над хрещатиком
ледь живі у товщі умовного способу


НАУ 18:30

відтинок між овочевим кіоском
і зупинкою транспорту
вкрито кристалами марев
перетнуто жилами видихів астматичних
продавчиня фруктів
складає помаранчі до ящика
вписує круг в квадрат
ось геометрія за законом джунглів
сторонньому спостерігачеві
вечірній проспект комарова
здається мало не сфальсифікованою реальністю
ліхтарі скаженіють
синтепонові пальта
проходять одне крізь одне
накладні бороди шикуються в черги до банкоматів
воістину
відсутність уяви
достовірніша за наявність її
пасажири виходять з трамваїв
однакові як
трава
крижане кришиво в калабанях
глиця
продукти розпаду тіл
розлади шлунків


марія

марія зрізає нігті
всівшись на неприбранім ліжку
подушка
збита у жмут ковдра
перегрітий лептоп
ріже коротко
близько до м'яса
погойдуючи ногою в такт музиці
the girls are crying
the boys are masturbating
хура гуде за вікном
сніг заліплює шиби
густий мов піна
ганчір'я вітру кружляє в білесій тьмі
- ніби на автомийці
каже до себе марія
під нігтем лівого вказівного пальця виступає кров
марія гірко сичить
облизує вавку
кров не спиняється
швидко заповнює жолобок навколо нігтя
лунку
ямку від необережно відірваного задирка
- от лажа
знов облизавши поранений палець
марія тицяє ним у подушку
лишаючи на білім
червоні серпики
один другий
третій
кожен менший від попереднього
такої ночі можна завагітніти
міркує марія
від бурі
від холоду
цієї глобальної зимової лажі
знаходить в ейвонівській косметичці
перекис водню і ватні диски
тупо залетіти
бо сніг
бо мла і тиша не вадять таким речам
кров обертається на рожеву піну
марія розриває зубами упаковку пластирів
тягнеться до вимикача
засинає
з неостриженою правицею


Вацлава Гавела 08:45

кру кру гукають ворони
абстрактний паморозний блиск
залишених ізвечора машин
і механізмів
горе тобі перехожий без шапки
волосся твоє
пахне ще флержоранжем
ще пахнуть мускатом рожевим
пальці твої
трамвай крижаний
крижаними рейками суне
знак вогню
мріє над баштовим краном
а той рипить кру кру
мов щоглова сосна
ти перехожий
на шістдесят відсотків вода
на сорок глупота й боягузтво
холодне дихання предтеч
холодний рух бетонозмішувачів
ментоловий присмак габаритних вогнів
ось доля краси проявленої
тіло роздерте на
я ти я
залізобетонний вітер
видуває воду з очей
несе її воду
вздовж тротуарів
обідніх перерв
металоконструкцій
до повної зупинки


частина речі 2

за фірткою гуде
мильне світло зими

паротяг буття
здіймає над платформою буття
моментальний сніг
пробуксовує
ніби тирема в завузькому каналі

абсурдність граматики
є свідчення не приватних трагедій
а припинення часу в одному з
екстремумів запаленої свідомості
вплескуєш ковток полуничного йогурту
в колодязь всесвітових огнів
смерть сюрреальна
смерть не страшна

в заводському кварталі
містер вода
душить тебе вовняною хусткою
на трамвайній зупинці

ось мова епохи
форма не здатна впливати на функцію
індивіуалістичне світоосягнення
стоїть на колінах перед
сміттєвим відерцем

трамвай летить проспектом космонавта
проспектом перемоги простору
над часом як формою ескапізму

за віконечком плексигласовим майорить
основоположна інверсія ні
можлива лише в синтетичному часопросторі
підміна понять
ти я ти
світло чвертьсвітло
життя зі швидкістю води
тупа динаміка
детермінована імперсональним характером буття

тихі калюжі
скалочка в голові
кристали м'язів жирів кісток
трусяться в громовому вагоні
ex nihilo ad infinitum
що в контексті закільцювання термодинамічної стріли
ледь не тотожно ad
infernum

мова компроментує час
козел їде трамваєм
вода компостує квиток


Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21571.html