нічний метелику
вічне життя не варте змаху крила повідай-но краще як пахне місячне сяйво на палубі рефрижератора чом заплющивши очі бачиш щоразу як з глибної тьми насуває левіатан вчитель праці від котрого в свою чергу пахне хлібним вином металевою стружкою а на річницю чорнобиля коньяком і піною для гоління літо скінчилось метелику життя лайно попіл світових війн пил із твоїх крилець порошок у парламентських туалетах ітп ранок здійнявся над обрієм мри одноденко |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21512.html |