чому стирчать парканами у полі
де воля має жити на землі страждання й ненависть тупі і голі злились у забутті тупі і злі і віхола у серці коло водить бринять, гудуть неспалені мости хто той незваний, що паркани зводить а може просто то незнаний ти? злились у забутті вторинне й сутнє неспокій днів і марення ночей життя минуле і життя майбутнє солоні краплі падають з очей і ти ідеш нажаханий і сивий а стежка в'ється полем без кінця і все чекаєш з неба тої зливи що змиє сіль між зморшками з лиця |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21475.html |