Звізділіще ! Від тебе все палає !
Ти наплодила мні дочок , синів . А скільки діточок моїх всмоктала ! О , як твій дух остервенів ! Від погляду на тебе скаженію . Душа горить , а хлопець рветься в бій . Таранить він ту хвойду очманіло . Сльозу пролив і все ... Але ж ті сльози мали бути діточками . І я тут добре розумію все . Земля буде стогнати під ногами . Тії юрби , якщо не згине це . На щастя , в хлопця є альтернативи. Одна геть поруч , друга у горі . Та що в горі , веде себе з ним мило . То обцілує , то оближе все . А потім , коли сльози знову вдарять . Їх проковтне ... Вона напевно знає , За людожерство - ми це не вважаєм! Анекдот, не более. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20954.html |